Інтегровані знання про сучасне місто набувають в наші дні особливого значення. Саме в містах найбільшою мірою простежуються головні вектори й визначальні тенденції розвитку суспільства в цілому. Відтак знання про життєдіяльність сучасного міста, з цієї точки зору, набуває значення основи суспільного знання загалом. Реально місто не лише вбирає в себе знання про суспільні процеси через свої інститути і громадян у процесі цивілізаційного розвитку суспільства, а й фізично є місцем зберігання всієї інформації. Саме тому проблематика, що стосується функціонування міст, має явно виражений міждисциплінарний характер. Кожна наукова дисципліна формує власний ідеальний образ міста й обирає лише їй притаманний предмет для дослідження. Це дозволяє кожному науковцю, ставши учасником конференції, віднайти своє місце в дослідженні міських проблем. Конференція проводиться в Університеті всьоме, а базовим підходом щодо наукових розвідок її учасників на цей раз є культура. Культура, як система цінностей, пов’язана з містом та історією людської цивілізації, пронизує всі сфери діяльності людини, заповнює увесь простір її проживання, визначає поведінку у взаєминах з іншими людьми й виявляється, перш за все, як міська культура. Однак «експансія культури», про яку сьогодні говорять не тільки філософи, а й економісти, політологи, соціологи, управлінці, не просто метафора, яка відображає зростання значущості культури в сучасному світі. Йдеться про становлення нового ціннісного, комунікативного та інструментального середовища, в якому споживання культурних продуктів і послуг відступає на другий план. Водночас чільне місце посідає людська активність і творчість, створення реальних можливостей у «суспільстві інтелекту» для творчого самовираження й самореалізації кожної людини. Це не лише процес розвитку інноваційних технологій і новітніх систем комунікацій чи появи нових жанрових видів у мистецтві, передусім, це політичний і макроекономічний процес, що описується сучасними теоретиками як становлення креативної (творчої) економіки. Сьогодні вже не фізична праця (як в доіндустріальний історичний час), не машинне виробництво (як в індустріальну добу) і навіть не тільки інформація й знання (як в першій фазі постіндустріальної епохи), а творча здатність чи креативність, стає головним чинником розвитку людської особистості. Саме цим новим трендом обумовлена тематика сьомої міжнародної Інтернет-конференції, що присвячена дослідженню соціокультурних вимірів міста. Залежно від предметного поля проблем, запропонованих для обговорення на конференції та наукових інтересів її учасників, можна виокремити низку сутнісних характеристик сучасного міста.
По-перше, місто як простір соціокультурної взаємодії людських «Я» являє собою унікальне поєднання, що ґрунтується, з одного боку, на спілкуванні, на усвідомленні приналежності всіх до єдиного співтовариства, а з іншого, – на впорядкованості цього спілкування, на розподілі ролей і функцій, тобто на ієрархії. Між рівністю й ієрархією безперечно має зберігатися рівновага, що залежить від рівня культурної й цивілізаційної розвиненості міської спільноти, від її масштабів, ступеня вертикальної й горизонтальної мобільності городян тощо.
По-друге, сучасна міська культура базується на принципі безумовної анонімності й автономності людської особистості, на багатовимірному положенні індивіда по відношенню до цілого, ніж це було в межах традиційної культури. Таким чином, в сучасній міській культурі виникає проблема соціального самопочуття особистості в соціальному просторі.
По-третє, місто є системою соціокультурних інститутів, що виступає як інтегруюче начало й дозволяє людям ефективно контактувати одне з одним і з містом в цілому, а, отже, місто виступає середовищем міжкультурної комунікації та міжособистісної взаємодії.
По-четверте, місто й міський спосіб життя настільки сильні і, мабуть, настільки об’єктивно відповідають звичайній спрямованості соціальної еволюції, що зберігають здатність до самовідтворення певної урбаністичної культури з іманентними характеристиками.
По-п’яте, місто розвивається як цілісне утворення з інтегрованими частинами, які пов’язані між собою певними соціально-просторовими відносинами, що детермінуються міською культурою; при цьому саме місто, яке виступає одночасно каталізатором і генератором усіх цивілізаційних процесів, може бути зрозумілим через систему взаємодії економічного, управлінського, соціального і культурного чинників. У цьому контексті в ряді запропонованих учасниками конференції наукових праць дається аналіз розвитку сучасного мономіста, що можна вважати надзвичайно цікавим явищем.
Таким чином, тематика конференції є комплексною за характером, що зачіпає значний масив логічно взаємопов’язаних наукових праць, в яких досліджується місто в контексті культури й цивілізації.
